Їх УБИЛА росія 8 квітня 2022 року росіяни убили 61 людину в Краматорську, ударивши ракетою у залізничний вокзал під час евакуації мирного населення.

Діти, матері, волонтери, пенсіонери – росіяни усвідомлювали на кого вони націлюють зброю. Кадри евакуації щодня транслювались у ЗМІ та соцмережах. Вони знали, що на вокзалі – мешканці Донбасу, які втікають від їх обстрілів.
Це геноцид, а не порятунок.

Серед жертв:

Вагітна Марина Олексіївна ОЛЬХОВИК (12.08.1981 р.н) та її 10-річна донечка Аліса Олександрівна ОЛЬХОВИК.

Катерина ЗИБА з м. Бахмут та її 16-річна донька Валерія ШЕПЕЛЕНКО. Дівчинка навчалась в 10 класі Бахмутської загальноосвітньої школи №7.

16-річна Дарина БЕЗБОРОДОВА, яка намагалась евакуюватись з м. Костянтинівка. Дівчинка навчалась у школі, працювала в місцевій кав’ярні, була волонтеркою вільного простору Druzi у Костянтинівці, допомагала організовувати міські фестивалі.

16-річний Олексій Іванович ЄВТУШЕНКО, (27.04.2005 р.н.), учень Бахмутського центру професійно-технічної освіти . Навчався на другому курсі за спеціальністю “Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів. Електрогазозварник”.

16-річна Анастасія КОЛОДЕЗЕВА та її батько Володимир Іванович БУХОЛДА з м. Верхньоторецьке. Дівчинка навчалась на перукаря-візажиста в Краматорському вищому професійному металургійному училищі. Була старостою своєї групи. Дівчинка захоплювалась малюванням, танцями, макіяжем.

Марина ЛЯЛЬКО, 38 років, мама двох донечок 12-ти і 8-ми років, працювала на кондитерській фабриці у Дружківці. Проживала сім’я в смт Олексієво-Дружківка Донецької області, яке перебувало під обстрілами. Спочатку жінка з доньками ховалися у підвалі сусідів, але на початку квітня вирішили евакуюватись на Вінниччину до родичів. Марина з дівчатками та своєю сестрою приїхали на вокзал Краматорська. В момент удару жінка зі старшою донькою вийшли на платформу. Марина загинула від множинних осколкових поранень. Доньку ціною власного життя врятував незнайомий їм чоловік, але дівчинка досі проходить реабілітацію.

Роман СЕМЕНЦОВ, 40 років, батько 5 дітей, волонтер з Краматорська, працівник “Новокраматорського машинобудівного заводу”. Родом чоловік з смт Хрустальне, що на Луганщині. Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, Роман з дружиною як християни відкликнулись на прохання церкви допомагати з евакуацією мирного населення. Чоловік опікувався групами з дітьми, розвантажував гуманітарку. У момент удару Роман закрив собою 12-річну дівчинку. Йому відірвало руку і голову…

Анастасія Дмитрівна ПИЖЕНКО, 23 роки, у 2017-му Анастасія з відзнакою закінчила Краматорський коледж промисловості, інформаційних технологій та бізнесу. Здобула спеціальність «Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем». Намагалась евакуюватись до сестри.

Оксана Юріївна АНДРІЯНОВА , 44 роки, бібліотекарка з Краматорська. Жінка більше 20 років пропрацювала у Центральній міській бібліотеці. Залишилась повнолітня донечка. Оксана загинула разом зі своєю мамою, з якою намагалась евакуюватись до Києва. Людмила Володимирівна ГАНЖА, 66 років, пенсіонерка, до пенсії працювала на меблевій фабриці Краматорська. З жінкою була її собачка Боня, яка померла пізніше від поранень.

Віта Вікторівна КУЗЬМЕНКО , 49 років (24.05.1973 р.н.), завідувачка бібліотеки-філії №3 ім.В.Короленка. З мамою і двома доньками жінка мала евакуюватися ще 7 квітня, але потяг скасували через пошкодження залізничних колій у Слов’янську, тому евакуацію перенесли на наступний день.

Після удару по вокзалу доньки не одразу зрозуміли, чому мама не піднімається. “Я присіла біля мами, спитала її чи все гаразд, попросила встати. Думала, що це контузія. Мама відреагувала на мої слова, моргнула, і тут я побачила маленьку дірку на куртці, запустила руку під неї і відчула гарячу кров на своїх пальцях. Коли перевернули маму на спину, то побачили поранення біля артерії. Я затисла рану пальцями і кричала “Швидку, швидку”. Ще раз запитала маму, чи боляче їй, і вона знову моргнула. Я просила її боротися, казала, що ми її дуже любимо і більше ніколи не будемо сваритися з Олесею. У мами по щоці пішла сльоза. Я так ніколи і не дізнаюся, чи почула вона мене”, – розповіла донька Юля.

Олег Іванович ІВАНОВ, 49 років, провідний спеціаліст Управління з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи м.Краматорськ. З 24 лютого у чоловіка як у працівника критичної інфраструктури не було жодного вихідного. На початку березня він відправив дружину з дорослою донечкою та неповнолітнім сином зі Слов’янська у більш безпечні місця, а сам і надалі залишався допомагати місту, в якому працював. 8 квітня чоловік чергував на евакуаційному пункті. Внаслідок обстрілу чоловік отримав важкі поранення, йому довелось ампутувати ногу, лікарі дістали уламки з ока, іншої ноги, руки, але, на жаль, Олег Іванович помер в лікарні через значну втрату крові.

Олена ОСАДЧА, 57 років, мешкала у м. Сіверськ Донецької області, працювала двірником впродовж 15 років, до цього – на висотному крані. Мала доньку та онука. 8 квітня намагалась евакуюватись у Вінницьку область. Внасідок ракетного удару тіло жінки зрешетило уламками, один з них влучив їй прямо у серце.

Тетяна Іванівна МИКОЛЕНКО, 66 років, вчителька трудового навчання та креслення школи №25 м. Краматорськ. Після повномасштабного російського вторгнення Тетяна Іванівна виїхала до м. Хмельницький, де проживали її подруги. Там вона винайняла житло і через три дні вирішила повернутися додому забрати ще деякі документи. Так жінка опинилася на вокзалі 8 квітня. “Її важко поранили, вона потрапила у лікарню і ввечері померла. Ми її довго шукали, лише після 20 квітня впізнали її за одягом на фото, яке розмістили у групі в фейсбуці. Потім я виставила пост у соціальних мережах, першою мені зателефонувала медсестра із лікарні в Дружківці, що неподалік Краматорська і сказала – Тетяна померла в неї на руках. Її прізвище, як і багатьох інших загиблих, було написане у неї на руці”, – розповіла журналістам Меморіалу подруга Ольга Мороз.

Микола БОЖЕДОМОВ, 58 років, волонтер, мешканець м. Краматорськ. Працював в інституті “Будремпроєкт”, потім головним інженером на ювелірному підприємстві. Коли підприємства припинило працювати, був начальником охорони. Зі своєму дружиною Ніною прожили в шлюбі 32 роки, був прихожанином церкви Свідків Єгови. Наприкінці березня чоловік з дружиною переїхали у Дніпро. Проте Микола зі своїм одновірцем їздив у Краматорськ та вивозив звідти мирних громадян у безпечні регіони. Чоловік встиг зробити кілька таких евакуаційних рейсів. 8 квітня він був на вокзалі, аби забрати пасажирів.

Ольга ВИСИЦЬКА, 56 років, мешканка м. Краматорськ, 24 роки пропрацювала на міській станції переливання крові сестрою-господинею. Жінка доглядала покинутих тваринок. писала вірші. 8 квітня вона поїхала на вокзал, щоб дізнатись чи є шанси евакуюватись з міста.

Миланія Михайлівна Д’ЯЧЕНКО, 81рік, пенсіонерка з м. Краматорськ. Це була друга спроба жінки виїхати до рідних у Харків. На попередній потяг вона не встигла, тому спробувала виїхати 8 квітня.

Олена Сергіївна СИНЕЛЬНИК, 36 років (16.11.1985 р.н.), помічниця вихователя дошкільного закладу №47 “Берізка” м. Краматорськ

Марія ДУБОВИК, учасниця українського народного фольклорного колективу “Українські вечорниці” із села Піски-Радьківські Харківської області.

Тамара Володимирівна КОВАЛЕНКО, 71 рік, інженер-електрик на пенсії, мешканка Краматорська. 8 квітня жінка мала виїхати з міста на захід України, а потім до Польщі, де проживала її донька.

Людмила ЖЕРНОВА, мешканка м. Краматорськ

Людмила ХОДАКОВА загинула з донькою Анною ХОДАКОВОЮ

Ніна Іванівна КИРИЛЕНКО, 1947 р.н., намагалась евакуюватись з м. Бахмут

Олена КУЛИК, мешканка м. Костянтинівка.

Світла пам’ять невинним.
_____
Інформація зібрана з відкритих джерел, тому відомості неповні. Прошу написати, якщо бажаєте поділитись історією людини, яка загинула внаслідок російської агресії.

Джерела:
Kramatorsk Post
Меморіал: вбиті росією
Свої.City
hromadske.ua
life.pravda.com.ua