Жив-був вовк, а по сусідству було велике стадо овець. Кожен день він “задирав” одну вівцю.

Вівці розбігалися по лісі, вівця яку він “задирав” починала відчайдушно опиратися та кричати і її крики лякали інших.

За матеріалами zatyshok

І тоді вовк поговорив з кожною вівцею наодинці:

“Тобі нічого боятися, адже я вбиваю і з’їдаю тільки дурних овець, але ти єдина – мій найкращий друг”.

Після цієї розмови, вівці спокійно паслися і більше не тікали.

І коли вовк вбивав чергову вівцю, вони думали: “Ну ось, вбили ще одну дурну вівцю, а мені – найкращому другові вовка, нема чого боятися”.

Вівці були щасливі.

Вовк просто підходив до однієї з них і говорив: “О, мій кращий друг, ми давно не спілкувалися з приводу дурних овець”. І смерть наступала миттєво, вівця нічого не встигала зрозуміти.

Вовк підняв самооцінку кожної з овець, вони перестали хвилюватися і спокійно щипали траву, в результаті чого їх м’ясо ставало тільки смачніше.

І найцікавіше, що інші вівці стали допомагати вовку – якщо якась занадто кмітлива вівця починала здогадуватися про справжній стан речей, то інші вівці, ну, тобто – кращі друзі вовка, повідомляли йому про дивну поведінку цієї вівці, і на наступний день вовк її з’їдав.

Кожній людині варто менше вірити словам, а більше спостерігати за вчинками.

В кожного є одна властивість – ми чуємо те, що хочемо чути, і на все інше просто не звертаємо уваги.

Важливо вчасно помітити вовка в овечій шкурі!