“Сьогодні дістали тіло єдиного сина нашої патронажної сестри.

Вона стояла і годинами дивилась на свою вцілілу кухню на сьомому поверсі і казала:

– Бачиш чашку на столі, це я не допила чай, а там коробка с харчами на випадок голоду, а там шухляда, ми купили вино для нашої перемоги, а на холодильнику зелений фартушок, це мій синок купив мені з першої стипендії на новий рік.

-Благаю, достаньте мені той зелений фартушок!

Проклинаю, проклинаю всіх “окупантів””

Вадим Чилікін