У боях за свободу і незалежність України загинув поет і військовий Максим Кривцов. Він став на захист держави від початку російсько-української війни у 2014 році, був добровольцем у “Правому Секторі”, потім воював у батальйоні “Вовки Да Вінчі”.

Трагічну звістку повідомила у Facebook мати Героя Надія Кривцова. Її син був автором збірки “Вірші з бійниці“, яка увійшла до рейтингу кращих книг 2023 за версією ПЕН Україна.

“Темрява… нема світла…. немає дня…”, “Фіалками мій найдорожчий син проросте… о Боже”, – написала жінка у соцмережі.

Відомо, що Кривцов був учасником Революції Гідності у 2013-2014 роках, після чого став до лав ЗСУ. Згодом він працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і Veteran Hub. Після повномасштабного вторгнення росіян у 2022 році боєць повернувся на фронт, де видав свою книжку поезії.

Крім того, його вірші входили до збірок “Книга Love 2.0. Любов і війна” і “Поміж сирен. Нові вірші війни”, які вийшли у 2023 році.

Мережа буквально вибухнула тугою та скорботою за Героєм. Кривцова згадують друзі, знайомі, відомі українські письменники й шанувальники його творчості. Зокрема, теплим словом Героя згадали офіцер ЗСУ та засновник видання “Новинарня” Дмитро Лиховій, письменник Любко Дереш, співак і композитор Юрко Юрченко, поет і військовослужбовець Артур Дронь. Усі, хто знали Максима, не можуть і не хочуть вірити в його смерть, і публікують його вірші.

“Одного разу

десь навесні 2014

я заснув

декілька років не прокидався

сни мої були засніжені та холодні

наче долоньки загиблого під Ізюмом

напевне, я і не прокинувся досі

знову заснув в цьому довгому

наче дорослий полоз

сні”

**********

“…Ця дика ніч і тут горланить все минуле

А тобі добре бо – чотири, п’ять і нулик

Все повертається, як ляпас чи як ранок

То ми залишимося тут широким шрамом…”

************

“Моя голова котиться від посадки до посадки

як перекотиполе

чи мʼяч

мої руки відірвані

проростуть фіалками навесні

мої ноги

розтягнуть собаки та коти

моя кров

вифарбує світ у новий червоний

Pantone людська кров

мої кістки

втягнуться в землю

утворять каркас

мій прострелений автомат

заржавіє

бідненький

мої зміні речі та екіпу

передадуть новобранцям

та скоріше б уже весна

щоб нарешті

розквітнути

фіалкою”.

************

“Мав удачу спілкуватися з ним і вести заняття, де він був як слухач, на ветеранській програмі “Голоси війни”. Дуже жива, дотепна, надзвичайно талановита людина. Ось невеликий фрагмент із синопсиса роману, який він надсилав на курсі, і який, на жаль, у цьому житті він уже не завершить”, – написав у Facebook Любко Дереш.

“…Коли повертаємось із ротацій, їдемо в автівці додому, ми не відчуваємо щастя, хоча хочемо повернення. Напевне. Ми відчуваємо одне – порожнечу. Одну спільну на всіх порожнечу, колективну, як пам’ять. Ми захлинаємось нею і задихаємось від її випарів”, – писав у своєму романі Кривцов.

“Він так радів своїй першій збірці “Вірші з бійниці”… На Новий Рік подарував мені її. Ми вже вибирали вірші для нових пісень… Максе, братику, не можу і не буду про тебе в минулому… Ти завжди будеш у віршах, піснях і в нашій памʼяті Живим!..” – написав Юрко Юрченко.

31 грудня на подив для себе самого Кривцов підбив підсумки важкого року у Facebook.

“Не знаю, для чого – доєднуюсь до традиції писати про підсумки року. Цей рік видався ще важчим, за минулий. Важко знайти собі сили, щоб розпалити те давнє вогнище ентузіазму та військового натхнення”, – писав Герой.

Ще напередодні смерті боєць запропонував своїм підписникам у соцмережі пограти у гру: вони називають номер сторінки і рядок зі збірки його віршів, а автор надає їм відповідний фрагмент поезії. Люди пишуть і досі.