У Херсоні під час обстрілу міста російськими військами 3 травня загинули 23 мирні жителі. Серед них вчителька місцевої школи Олена Кирпиченко, а також її 89-річна мати. Вони були вдома, коли туди влучив снаряд. А також 65-річний лікар-онколог, котрий після роботи заїхав до супермаркету.

Докладніше про них читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Вчителька загинула разом із мамою

3 травня російські війська весь день завдавали ударів по мирному місту Херсон. Снаряди влучили в будівельний гіпермаркет, супермаркет, автозаправку, вокзал, де стояв поїзд. Також російські терористи обстрілювали будинки мирних жителів.

Однією із жертв стала 54-річна вчителька початкової школи №7 Олена Кирпиченко, а також її 89-річна мама. 17-річна донька вчительки Настя дивом вижила.

“Олена Євгенівна останнім часом перебралася жити в будинок свого брата. Тому що її будинок постійно був під обстрілом – орки стріляють із лівого берега постійно. Брат мав безпечніше житло.

Того дня, 3 травня, вона була вдома. Кажуть, що вранці вона була онлайн на зв’язку зі своєю школою. Удома перебували її мама та дочка Настя. Приблизно о шостій годині вечора в будинок прилетів снаряд, їх завалило. Більше пощастило дочці, вона були в іншій кімнаті. Брат відкопував їх. Олена була вже не жива, а її старенька мама ще дихала. Її повезли машиною до лікарні, але дорогою вона померла. З нею в машині була й Настя, все сталося у неї на очах”, – розповідає знайома родини.

Учні її просто обожнювали

Олена Кирпиченко багато років працювала у початковій школі №7. Останнім часом вона була класною керівницею у 2-му класі.

Буквально у квітні їй вручили сертифікат про успішне проходження навчання української мови.

“Олена Євгенівна 25 років пропрацювала вчителькою. Добра, чуйна, позитивна, оптимістка. Вона вчила дітей дружити, радіти успіхам друзів, давала їм гарні знання. Її любили діти й поважали батьки, колеги. Олена Євгенівна дуже рано приходила до школи та пізно йшла додому. Затримувалася, щоб усе підготувати до уроків наступного дня. Дуже світла людина пішла від нас”, – згадує про неї директорка школи Інна Поперечнюк.

Мати однієї з учениць каже, що навіть в окупації Олена Євгенівна продовжувала навчати дітей.

“Навіть коли Херсон був окупований, вона знаходила час написати, зателефонувати, запитати, як у нас справи. Завдяки їй діти нашого класу обожнювали школу та із задоволенням йшли на заняття. А коли бачили свою вчительку, то бігли їй назустріч обнятися, ледве не збивали її з ніг”, – розповіла мати її учениці Юлія.

До лікаря пацієнти вишиковувалися в чергу

Того дня, 3 травня, у Херсоні загинув і 65-річний Олександр Моргунов. Він багато років пропрацював у Херсонському обласному онкологічному диспансері онкогінекологом, із 2006 року був завідувачем відділення.

“Це була дивовижна людина. Дуже добра, весела. Ми 22 роки пропрацювали разом, і за весь цей час я жодного разу не чула, щоб він на когось підвищив голос або сказав погане слово. Він був чудовим лікарем. Усі пацієнти хотіли потрапити тільки до нього. Він провів сотні й сотні операцій”, – розповідає його колега, в.о. головної медсестри диспансеру Олена Єгорова.

Родом лікар зі Скадовська, проживав у Херсоні – обидва міста на березі Азовського моря, і Олександр Олександрович дуже любив море. У нього на сторінці у Facebook багато фотографій із морськими пейзажами.

Колега розповідає, що лікар усю окупацію провів у Херсоні, нікуди не їхав. “Ми тут залишилися всім колективом. Нас теж перевіряли, обшукували росіяни. Перевіряли у нього телефон і знайшли там картинки за Україну, почали запитувати, що це. Він їм відповів: “Я в Україні живу, які у мене можуть бути картинки?” – каже Олена Єгорова.

3 травня, вже після роботи, Олександр Моргунов повертався з роботи й заїхав до супермаркету АТБ – купити молока, хліба. Тоді туди прилетіла російська ракета.

“Він був сильно поранений, стікав кров’ю. У магазині була ще одна наша лікарка, вона надавала йому першу допомогу, перетягувала рани. Його відвезли до лікарні в реанімацію, капали кров, але він помер”, – каже Єгорова.

Дітей у лікаря не було, залишилася дружина, з якою вони прожили багато років.