9 років тому, в 2010 році, світ здивувало відео, на якому 2-річний малюк з Індонезії курив сигарети.

Одна за одною, він просто не випускав їх з рук, і за словами батьків, викурював за день по 40 сигарет, іноді навіть більше. Зараз малюк підріс, але чи зміг він упоратися зі своєю залежністю?

Малюка, який став героєм того скандального ролика, звали Арді Різал (Ardi Rizal). Він жив в маленькому селі на острові Суматра, і ні його родина, ні місцеві мешканці не знаходили в курінні нічого поганого. На відео він курив, просто як паровоз, змінюючи одну сигарету на іншу, а місцеві жителі на це просто знизували плечима і говорили, що це цікаво. Мама малюка запевняла, що сигарети необхідні Арді, тому що варто тільки йому не отримати їх, як він починав злитися, кричати і навіть битися головою об стіну. “Йому погано, у нього паморочиться голова, якщо він не курить,” – виправдовувалася мама Арді. Батько дитини був менш багатослівний, він просто сказав, що для нього син виглядає цілком здоровим.

Як тільки історія Арді стала надбанням громадськості і привернула світову увагу, влада Індонезії залучили соціальних службовців, щоб допомогти вирішити ситуацію, що склалася. “Безумовно, Арді став жертвою свого оточення, – каже представник організації із захисту прав дитини в Індонезії. – У цьому суспільстві курять так давно, що вважають це звичайною звичкою, що не приносить ніякої шкоди. Дитину потрібно відвернути від його залежності, дати йому щось натомість. ”

Відповідальність за здоров’я Арді повинна лежати на його батьках, але вони, здавалося, не бачать нічого поганого в тому, що дворічний малюк курить. Коли мати привезла сина в Джакарту на обстеження в центр реабілітації, з’ясувалося, що це рішення було обумовлено не стільки хвилюванням за здоров’я сина, скільки фінансовими труднощами: для простої сім’ї з села купувати стільки сигарет в день було дуже важко.

Насправді, справа Арді не є поодиноким випадком: проблема з курінням в Індонезії має національний масштаб.

Близько 80 мільйонів дітей у цій країні починають курити до того, як їм виповниться 10 років. Реклама сигарет заполонила майже всі рекламні поверхні, дорослі курять майже постійно, не бачачи в цьому проблеми. У 2008 році, наприклад, в країні з населенням в 235 мільйонів жителів було продано більше 165 більйонів сигарет.

Випадок з Арді підняв хвилю обурення в світі, спрямовану на ситуацію, що склалася в Індонезії. У якийсь момент уряд країни здався під натиском і організував національну кампанію, покликану покінчити з курінням серед дітей.

Що ж стосується самого Арді, то його помістили в реабілітаційний центр. Звичайні програми для дорослих не підходили малюкові в силу його віку, йому не можна було пояснити наслідки або лікувати його медикаментозним способом. Лікарі вирішили відволікти малюка від його залежності, перенісши увагу на що-небудь інше, що теж приносить йому задоволення. І так Арді з однієї залежності перейшов в іншу: він став поглинати неймовірну кількість їжі, і найчастіше це була нездорова їжа, що містить величезні дози цукру. Так, в 6 років Арді заробив собі ожиріння.

Батьки Арді не залишалися осторонь від проблем сина. Їм теж була надана допомога – здебільшого просвітницька. І коли мама зрозуміла, що самостійно не може допомогти синові впоратися з новою залежністю, вона пішла з ним до дієтолога, який прописав хлопчикові жорстку дієту.

Щоб повністю позбавитися від нової залежності, хлопчикові знадобилося майже два роки. До 8 років він перестав їсти все, що було в полі його зору, він перестав курити сигарети, і нарешті став виглядати, як нормальний здоровий життєрадісний хлопчик.

Метт Майерс, президент кампанії, спрямованої на позбавлення тютюно залежності серед дітей в Індонезії, пояснює ситуацію, що склалася: “Зараз в Індонезії ця проблема стоїть як ніколи гостро. І вина за це лежить на уряді країни, яка стала заохочувати продаж сигарет 60 років тому. В нашій країні більше курців дітей, ніж де б то не було.

Якщо відправитися по країні, то буквально на кожному кроці будеш бачити рекламу тютюну. Куріння тут – це не просто звичка, це норма для суспільства, яку підтримує реклама на всіх рівнях. Для західного світу зараз це немислимо, а тут це в порядку речей. ”