У вівторок, 7 березня, у Вінниці попрощались із 29-річною Яною “Ярою” Рихлицькою, медикинею ЗСУ з 93-ї бригади “Холодний Яр”, яка рятувала поранених у Бахмуті. Багатьом вона запам’яталася завдяки тоненьким косичкам на голові. Вісім місяців дівчина працювала в одній із найважчих ділянок – стабілізаційному центрі, куди з поля бою доправляють важко поранених.

А ще з першого дня повномасштабного вторгнення Яна збирала та передавала допомогу нашим бійцям на фронт, організовувала житло для тих, хто залишав Харків. І рятувала тварин.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Новий 2022 рік Яна зустріла у Бразилії. Казкові водоспади, чудовий парк, екзотичні птахи, сонячні вулиці, гори – на її сторінці у Facebook десятки й десятки таких фото.

Фото з поїздки з друзями до моря, подорожі Україною та різними країнами, тімбілдинги, вилазки на природу, фотосесії, прогулянки, капоейра. Та все це обірвала війна.

З 24 лютого життя 29-річної Яни Рихлицької змінюється. Тепер вся її сторінка присвячена волонтерству та допомозі фронту. Збори гуманітарки, купівля військового обмундирування, шоломів, приладів нічного бачення, дронів, бронежилетів.

А потім навчання тактичної медицини, тренування. І тепер “дівчина з косичками”, вчорашня співробітниця великої IT-компанії рятує важких бійців у стабілізаційному пункті у Бахмуті. Кров, стогін, евакуація, реанімація.

До 24 лютого Яна працювала у великій IT компанії “Аквелон” у Харкові, була рекрутером, потім керувала відділом.

“Вона прийшла на роботу в 2017 році молодим фахівцем. Дуже сонячна, активна, вона могла порозумітися з будь-якою людиною. Дивиться, що хтось із співробітників засумував, тут же підходить до нього, цікавиться, чим допомогти. Постійно щось вигадує. Якщо компанія виїхала на природу, Яна вже з ракетками для бадмінтону або гру в “Мафію” організувала. Це такий вогник у компанії був”, – розповідає її колега Тетяна Гуляєва.

Декілька років Яна займалася капоейро – бразильський вид бойових мистецтв з елементами акробатики. Часто з друзями вона їздила до різних країн на фестивалі з капоейро.

“Яна дуже любила подорожі, причому вона вміла все швидко організувати. Пам’ятаю, якось сидимо, вона раптом каже: “Так, у ці вихідні давайте полетимо до Будапешта. Тут є дешеві квитки, я їх уже забронювала. Й так у п’ятницю ввечері ми вже в аеропорту, два вихідні гуляємо в Будапешті. Вона вже й там знайшла цікаве подивитися, сходити”, – згадує Тетяна.

Вміння організувати та дістати все, що можна і не можна, дуже стали в пригоді Яні з початком повномасштабного вторгнення. Її IT-компанія, як і багато хто в Україні, з першого дня зайнялася збиранням коштів та закупівлею необхідних речей для своїх співробітників та їхніх рідних, хто пішов на фронт.

“Її маленька квартира перетворилася на склад з коробками і речами. Причому вона так швидко розібралася в різних військових технічних тонкощах. Вона читала, дізнавалася, зв’язувалася із заводами, розмовляла з інженерами. Вона точно могла сказати комусь, які потрібні дрони, приціли, шоломи”, – розповідає Тетяна.

Ще Яна дуже любила тварин, у неї вдома жили кішки. Тетяна згадує, що якось наприкінці березня пізно ввечері вони бігли додому до Яни, треба було встигнути до початку комендантської години. І тут назустріч їм вибіг собака.

Ішов невеликий дощ, Яна зупинилася і сказала: “Боже, чому він бігає тут під дощем, треба його забрати, нагодувати”. Тут з-за рогу вийшла літня жінка – господиня собаки. Виявляється, він утік, а вона не могла його наздогнати. Ще кілька хвилин – і Яна б точно забрала цього пса”, – розповідає Тетяна.

Родичка сім’ї додає, що Яна завжди дбала про тварин, і у мирний час допомагала притулкам. Навіть у Бахмуті вона знайшла житло кільком покинутим собакам.

“Яна була дивовижною людиною. Вона мала здатність доводити все розпочате до кінця. Вона з відзнакою закінчила ліцей, з червоним дипломом закінчила Юридичну академію ім. Ярослава Мудрого в Харкові. Деякий час працювала за фахом, а потім перейшла працювати в IT”, – каже родичка.

Незважаючи на свою зайнятість, Яна завжди знаходила час для близьких. На Новий рік вона примудрилася одного дня вирватися додому. З Бахмута передала подарунок мамі, яка відзначала ювілей.

Буквально за кілька місяців після початку вторгнення Яна пішла на курси тактичної медицини. Знайомі згадують, що вона також відвідувала курси операторів БПЛ. Про це написала Христина Морозова.

Вона згадує, що під час навчання у Яни не замовкав телефон, це був нескінченний потік прохань допомогти, дістати, підтримати, врятувати. Яна встигала всюди.

“У той час збирали гроші на навчання ще й управлінню крилами (БПЛ). Це великий проєкт, спеціальне обладнання, дуже потрібний курс. Хто знає, скільки часу могло зайняти збирання коштів. Але “Яра” якоюсь тільки їй відомою магією знайшла фінансування. За день. Просто взяла та закрила питання”, – написала Христина.

Також Яна співпрацювала із благодійним фондом “Гуркіт”.

Яна була єдиною дитиною в сім’ї. Звичайно, перед тим як Яна вирушила до ЗСУ, батьки намагалися з нею поговорити. Але вона відповіла, що інакше не зможе.

Дівчина вісім останніх місяців провела в Бахмуті, у стабілізаційному пункті, разом з іншими медиками рятувала поранених бійців.