Підрив греблі Каховської ГЕС та спричинена цим екологічна катастрофа цілого регіону України стали не просто черговою червоною лінією, яку перетнув злочинний путінський режим. Це новий вимір усвідомлення для усього світу про те, що являє собою сучасна Росія. Руйнування критичної інфраструктури – це те, що стосується не лише окремої країни. Йдеться про загрозу для існування людства як такого, це скриня Пандори.

Примітно, що за кілька років до підриву ГЕС країна-окупант Росія підтримала резолюцію Радбезу ООН про захист критичної інфраструктури, а сьогодні всупереч міжнародному гуманітарному праву не допускає до постраждалих від підтоплення окупованих районів лівобережжя Дніпра міжнародні місії, зокрема, Червоний Хрест. Навіть Китай, який традиційно дотримується нейтральної позиції, не готовий “з’їсти” подібні злочини путінського режиму. Наразі перед Україною стоїть два нагальних завдання: пояснити незахідному світу, на яку глобальну небезпеку вказує цей теракт, і домагатися того, аби міжнародні структури допомогли людям на окупованих територіях. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив міністр закордонних справ України у 2014–2019 роках Павло Клімкін.

– У контексті допомоги постраждалим унаслідок підриву греблі Каховської ГЕС президент України Володимир Зеленський заявив: “Зараз потрібна чітка та швидка реакція світу на те, що відбувається”. Звісно, тут він мав на увазі більшою мірою гуманітарний вимір. Але чому ми не бачимо такої чіткої та швидкої реакції в дипломатичному, політичному вимірі?

– Я думаю, що реакція є, і реакція достатньо потужна. Наприклад, це слова Шольца про новий вимір. Це більш ніж дефініція. Це насправді емоційно, а не лише політично. Те, що ми чуємо на Заході, також однозначно.

Що є нагальним викликом – це пояснити незахідним країнам, що відбувається. Що руйнування критичної інфраструктури – це не просто нова червона лінія. Це саме те, про що сказав Шольц, – це новий вимір. Це може дістати кожного під час конфліктів. Це те, що стосується не тільки способу життя, але й узагалі нашого існування. І що це скриня Пандори.

З незахідним світом нам потрібно дуже щільно й активно попрацювати, щоб показати йому саме цей новий вимір.

Коли у нас було головування в Раді Безпеки, ми проштовхнули резолюцію щодо захисту критичної інфраструктури (резолюцію ухвалено у лютому 2017 року. – Ред.). Тоді навіть Росія це з’їла. Й тепер вона порушила саме те, проти чого тоді не заперечувала. Тому навіть на майданчику ООН ми маємо всім казати: дивіться, якщо ми не знайдемо шляхи, надійні способи, як захистити критичну інфраструктури, то скриня Пандори відкрита. Будуть руйнуватися газогони, нафтогони, транспортні й інші комунікації. І тоді життя фундаментально зміниться.

Як на мене, це виклик номер один для нас у наступні дні й тижні.

Другий момент – саме той, про який казав Володимир Зеленський. Це те, що нам потрібно, щоб міжнародні структури зробили хоча б щось для допомоги людям на окупованих територіях. Навіть у Сирії вони мали значно більший доступ. Я пам’ятаю цифру, про яку мені говорив тодішній керівник Червоного Хреста, – у них був доступ до майже 90% територій, і тільки 10% їм не давали. А в нас узагалі нічого не дають. Це фундаментально суперечить усім принципам міжнародного гуманітарного права.

Я думаю, ми маємо пояснити не тільки Заходу – з цим у нас якраз усе нормально, – а не Заходу, що зараз починає руйнуватися не тільки міжнародне право, а й основа міжнародного гуманітарного права.

До речі, в протоколах до Женевської конвенції написано прямим текстом про неможливість руйнування критичної інфраструктури. Насправді все є і все погоджено.

Отже, маємо два виклики – не Захід та міжнародні організації. І там, і там поки що ситуація достатньо складна, оскільки в незахідному світі настрої змінюються, але не так швидко, як нам би хотілося. А ООН залишається такою ж імпотентною, як завжди й була.

– Можливо, говорячи про позицію незахідного світу, ви мали на увазі, зокрема, реакцію Китаю на підрив греблі Каховської ГЕС?

– До речі, реакція Китаю і той факт, що вони зреагували не один раз, що офіційна позиція була дуже збалансована, дуже знакова. Вони спеціально дали своєму представнику в ООН це сказати, і він однозначно засудив руйнування в Каховці. Щоправда, він не звинувачував Росію, але сам факт засудження і те, що китайці це сказали, свідчить про те, що вони не готові з’їсти такі речі. Для них критична інфраструктура, звичайно, дуже важлива.

– Як ви вважаєте, чи міг підрив греблі Каховської ГЕС стати певним моментом істини для усієї світової спільноти? Можливо, вона усвідомила, що справа не в так званому провокуванні Росії і Путіна, а в тому, що цю країну очолює божевільна людина, яка здатна абсолютно на все, зокрема й на підрив Запорізької АЕС і на те, щоб поставити увесь світ перед черговою ядерною загрозою?

– Це не момент істини. Я б назвав це часом істини. Я розмовляю з багатьма незахідними політиками й експертами. Вони відчувають зміну настроїв на Заході, вони відчувають зміну настроїв у себе й чітко бачать, що компроміс заради компромісу – це вже не варіант.

Вони бачать, що піти шляхом деескалації заради деескалації, щоб потім знову вибухнуло, – цього ніхто не хоче. І навіть китайці чітко кажуть: ми маємо дивитися, як має виглядати стале рішення. Це при тому, що китайці, звісно, не зацікавлені в перемозі ані Заходу, ані Путіна. І це означає, що в останні декілька місяців є час істини – це зміна настроїв. Вона відбувається в поставках озброєння, вона відчувається в тому, що компроміс заради компромісу – це вже не опція. В цьому сенсі ви абсолютно маєте рацію.