Рішення Європарламенту про визнання Росії країною-спонсором тероризму – це не лише важливий політичний жест. Він може мати цілком реальні наслідки для режиму в Москві. Зокрема, воно пришвидшує позбавлення РФ статусу постійного члену Радбезу ООН. Якщо це станеться, це стане потужним ударом по Кремлю загалом та партії війни, зокрема.

Охочих торгувати із спонсором тероризму також значно поменшає, адже це небезпечно для іміджу конкретної країни чи компанії. В певний момент від бізнес-відносин із Москвою можуть відмовитися навіть Пекін та Делі. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив експосол України у Хорватії, Боснії та Герцеговині Олександр Левченко.

– 23 листопада Європарламент визнав Росію державою-спонсором тероризму. Раніше подібне рішення було ухвалено у низці країн Європи. Але незважаючи на всю їхню знаковість і важливість, ми розуміємо, що реально зупинити Путіна зможе лише позбавлення його режиму фінансових вливань. Чи допоможе це рішення Європарламенту, попередні політичні рішення чи майбутні вирішити цю проблему – позбавити, нарешті, Кремль грошей?

– Спочатку поясню, чому Росію визнано країною-спонсором тероризму, а не країною-терористом. Тому що в міжнародному праві є визначення першого терміну, а визначення другого немає. І лише з цієї причини цей термін не вживається.

Але статут держави-спонсора тероризму – дуже підозрілий статус, зокрема, для здійснення бізнес-контактів, укладання бізнес-угод тощо. Звісно, це буде шкодити Москві вести бізнес і удавати, що нічого не трапилося.

Ми розуміємо, що в питанні нафтового ембарго є певні виключення для деяких країн, які в дуже складному стані. Щодо газового ембарго, то до цього питання тільки підбираються. Наразі Росія продає газ вільно.

Але визнання Росії країною-спонсором тероризму виводить у нову площину питання позбавлення РФ статусу постійного члена Ради безпеки ООН. Ви знаєте, що Україна вже багато разів ставила це питання. Це політичне питання, але дуже статусне для Росії. Якщо вона втратить місце в Радбезі ООН, це буде величезний удар по Кремлю і по тій партії війни, яка зараз знаходиться при владі у Москві.

Щодо фінансових речей, то, можливо, прямого зв’язку тут і немає. Між тим, всі бізнес-контакти з країною-спонсором тероризму знаходяться під особливим контролем державних органів. Держава буде особливо контролювати укладання газових і нафтових контрактів, коли друга сторона – держава-спонсор тероризму.

Тому це дуже важливо. Ми створюємо певний фронт несприйняття Росії, її політики спочатку на європейському континенті. Але сподіваємося, що і Азія, і Південна Америка почнуть придивлятися до того, з ким вони комунікують.

Європейці створюють перехідний мостик впливу на політику, перш за все, азіатських споживачів російської нафти і газу, а це, звісно, перш за все, Китай та Індія.

– Отже, ви вважаєте, що найголовніший наслідок цих політичних рішень – це те, що окремі країни і структури можуть відмовитися від співпраці з Росією просто через те, що відтепер це виглядатиме на надто красиво?

– Звісно. Держава-спонсор тероризму – це, насамперед, політична кваліфікація, але також і юридична. Тому що тероризм засуджується.

Паралельно у таких резолюціях йдеться про необхідність покарання всіх тих, хто займається спонсорством тероризму. Припустимо, ти укладаєш довгостроковий контракт з певною особою, а згодом вона потрапляє за грати як спонсор тероризму. Тобто ти ризикуєш усім. Якщо ця особа чи група осіб потрапить до в’язниці, компенсація збитків буде ускладнена.

За великим рахунком, Росію названо тим, ким вона є. Тепер питання в тому, щоб за спонсорство тероризму була не лише політична, але й правова відповідальність, і всі ті, хто стоїть за цими ракетними нападами на цивільну інфраструктуру України, були покарані відповідним міжнародним судом за злочини війни в Україні. Вже здійснено низку кроків задля створення такого суду в Гаазі, який би притягав до відповідальності фізичні особи і, можливо, юридичні.

– Ви знаєте, що в тому самому рішенні Європарламенту є пропозиція ввести вторинні санкції. Ідеться про покарання тих, хто попри санкції продовжує співпрацювати з Росією. Зокрема, під ці вторинні санкції може потрапити Китай, Казахстан, Вірменія, Туреччина, Індія. Як ви оцінюєте перспективу запровадження саме таких санкцій?

– Вторинні санкції закривають дірки. Спочатку вводяться первинні санкції, але завжди знаходяться країни, які шукають способи, як їх обійти. Тому зараз замисляться усі ці перераховані країни, зокрема, і Китай, але меншою мірою, тому що це постійний член Ради безпеки ООН і так далі. А всі решта держав можуть сильно постраждати.

Але якщо вся Європа буде проводити санкційну політику проти Китаю, я думаю, це йому також тільки нашкодить, адже торговельний оборот між Китаєм і Європою чи не трильйонний. Тому Пекіну треба уважніше ставитися до того, яким чином здійснювати купівлю російського газу та нафти.