Полковник запасу, військовий експерт Петро Черник вважає, що світ увійшов у багаторічний цикл воєнних випробувань. У межах проєкту “Орестократія” пан Черник розповів про очікуваний наступ на РФ, перелом у війні та контури української перемоги.

obozrevatel.com

– Міністр оборони Німеччини заявив, що українські Збройні сили мають право проводити операції на території Росії. На вашу думку, що це означає?

– Це конкретний сигнал, що ми можемо вдаватися до такого типу операцій, які досі були табуйовані. У нашому медіа та експертному просторі панує думка, що не можна заходити на територію РФ, бо щось неймовірне після цього станеться, мало не апокаліпсис. З позиції рашистської конституції, ми фактично перебуваємо на їхній території, і ніякого апокаліпсису не сталося.

Що стосується донбаської операції, то це дуже цікавий сигнал: історія бойових операцій навколо Донбасу свідчить, що в лоб цей регіон ніхто жодного разу не взяв: ні радянська армія, ні свого часу – біла армія. Просто в лоб атакувати зараз Донбас – це самогубство: вони побудували свою лінію оборони.

– Атака на російську територію дала б змогу нам збити горизонт планування у рашистів. Якби ми атакували Бєлгородщину, рашисти змушені були знімати свої війська із передових своїх позицій. Як ви думаєте, наскільки креативний підхід нам би допоміг у контрнаступі?

– Якщо дивитися на проблематику суто під воєнним кутом зору, то насправді має право на життя така логіка, але війна – це продовження політики. Тому в цій ідеї більше політики, аніж суто воєнних компонентів. Якщо такий напад станеться, то він матиме дуже серйозний геополітичний ефект. У Європі є безліч ультраправих та ультралівих організацій, які чекають саме на такий сценарій, і росіяни вміють “працювати з елітами”, використовуючи найрізноманітніші способи тиску, від шантажу до підкупів. Вони майстри у частині інформаційних спецоперацій. Уряди країн-партнерів будуть змушені рахуватися із своїм політичним тлом, особливо в частині надання нам допомоги… там може бути все ой як неоднозначно.

– Чому? Україна не бомбитиме лікарні і мирні квартали в РФ, як це робили росіяни в нашій країні. Ідеться про логістичні центри, склади, центри ухвалення рішень. ЗСУ можуть навіть не заходити на цю територію, достатньо просто провести хорошу артилерійську підготовку, використати 50-100 снарядів “Хаймерсів”.

– З одного боку, торік у грудні “хтось” атакував стратегічні бомбардувальники РФ, які входять у ядерну тріаду. З іншого боку, в американців є свої погляди на такий сценарій.

Війна – це мистецтво можливого, як політика, і сценаріїв може бути неймовірно багато. Рефлексії “спеціальної воєнної операції” мають повертатися на територію РФ, це навіть не обговорюється, питання лише, в яких стратегічних формах це проявиться.

Як буде далі, побачимо, важливо закінчити цю фазу бойових дій на наших умовах.

– “Побачимо” влітку-восени цього року?

– У нас складаються всі передумови для повернення своїх окупованих територій, питання лише – до якої межі… Лінію умовного зіткнення зразка 24.02.2022 року долати буде неймовірно важко, якщо оборона росіян не посиплеться. Тобто не треба ще аж так високо піднімати планку очікування, що, мовляв, до осені виб’ємо з усіх наших територій ворога. Звісно, таке теж може статися.

Саме в циклі “кінець весни – початок осені” мають відбутися найпотужніші, найсерйозніші операції, але знову ж таки, треба враховувати таке явище, як “приховане управління військами”: ніхто не бачив Харківської операції, а вона сталась.

– Який шанс того, що війна буде завершуватися переговорами, і за яких обставин раптом може йтися про лінію розмежування у кордонах до 24 лютого?

– Я не знаю, коли закінчиться саме ця фаза війни, але я точно знаю, коли війна закінчиться глобально між нами: вона завершиться за п’яти обставин:

– перше: РФ розпадається на 25-30 держав;

– друге: у них забирають ядерну зброю;

– третє: новоутворення на основі якоїсь Московської республіки, скажімо, кордонів 1471 року, буде повністю відсічено від сибірських ресурсів;

– четверте: Україна вступає в НАТО, а ще краще – укладаємо прямий воєнний союз із США, 18 країн у світі мають такий союз;

– пʼяте: росіяни проходять комплексне ідеологічне очищення від величі.

Коли ці п’ять чинників складаються в один фокус, тоді ми по-справжньому видихаємо. Навіть зараз може статися геополітичне чудо – ми повернемось на кордони 1991 року і знайдемо якусь унікальну форму співіснування з ними. Однак якщо ці п’ять чинників не складається, навіть якщо Гаррі Каспаров стане президентом РФ, але збережеться цілісна консолідована політична Російська Федерація, збережеться ядерна зброя, ресурси, то через 5-10-20-30 років вони повернуться до того ж самого, що і зараз, наші онуки будуть приречені з ними воювати.

– Росія зараз у слабкому економічному стані. Яка ймовірність того, що вона вистоїть у технологічній конкуренції з Китаєм, з Європейським Союзом?

– Я поділяю вашу думку. РФ не конкурентоздатна, і одна з причин цієї війни – це прагнення повернути в свою орбіту високоінтелектуальний народ, який є фундаментом їхнього імперіалізму. Маловідома теза за Петра І, щоб передати колорит фази: “Берегите народ малороссийский, ибо это светоч народа русского”. Це історичний факт, Прокопович написав першу абетку, а інші українці створили їм освіту, я можу лекції читати – від побудови ракет, закінчуючи найкращими полководцями, які тільки в них були. Імперія неможлива без України, вони прекрасно це усвідомлюють, і тому здійснили цей останній кидок мангуста.

Я не поділяю філософії, що, мовляв, якщо в них обвалиться економіка, то може щось змінитися: 100 г горілки і 100 г картоплі можуть дуже довго тримати тиранічний режим, і Путін також це прекрасно усвідомлює. Філософія обложеної фортеці і абсолютної автаркії також не несе для них нічого нового.

– Як вони збираються завершувати свою “СВО”?

– Якщо в частині міфотворчості, то тут просто нескінченна площина – продадуть що завгодно, не можна недооцінювати пропаганду, вона в них на такому високому рівні, що найкращі пропагандисти нацистської Німеччини всіх часів і народів їм позаздрять.

У частині бойової компетентності не можна їх недооцінювати, у глибокій обороні, зберігаючи стійкість управління, вони можуть стояти неймовірно довго, роками, людський ресурс у них доволі величезний, автоматів Калашникова, рушниць у них сотні тисяч на складах. Одних тільки автоматів понад 100 млн виготовлено з часу винаходу.

Тому нам важливо вийти на кордони 1991 року. Якщо зберігається хоч якась лінія розмежування, то це, по суті, буде великою перемогою Китаю, навіть якщо він не буде прямим учасником переговорного процесу: якщо колективний захід ковтає такий сценарій, то чому не можна починати авантюру навколо Тайваню? Військового ресурсу в китайців більше ніж достатньо.

Загальна філософія мого висновку: вся планета Земля вступила у величезний період каскаду воєнних випробувань. На мій погляд, ми зараз перебуваємо у такому собі своєрідному жовтні 1939 року. І цей маховик зупинити вже неможливо, його тільки можна стишити і змінити напрямки головних ударів, але википіти цей шум обов’язково мусить.