У Нідерландах загинула українка з Червонограда що на Львівщині.

Рідні поховають її в Україні, у селі, куди подружжя планувало повернутися.

Звістка про цю трагедію родини Гуків-Шльомських сколихнула багатьох, хто знав Олену. Власне про це першою повідомила одна з її однокласниць, Мар’яна Красіцька-Драгус, дівчата дружили і в школі, в інституті, і згодом працювали у Львові.

Чоловік Олени Олег написав пост у ФБ, де дякував дружині «за найкращі роки проведені з тобою. Я міг світ перевернути за тебе. Ти була моїм всесвітом,а діточки хорошим доповненням для нас,які завжди освітлювали нашу спільну дорогу життя,де завжди тримали нас в тонусі… Ти завжди будеш в моєму серці. Але, на жаль, все має свій початок і кінець».

Як розповів Нео Радіо Червоноград Олег вони прожили 15 щасливих років разом. Познайомились на весіллі друзів, коли були дружбою і дружкою. Львів був для них місцем зустрічей, Оленка там навчалася, а згодом – обидвоє працювали.

«Після одруження жили деякий час в селі, у Львові, а потім перебралися в Червоноград. Але їздили на роботу до Львова, де Оленка працювала адміністратором у «Гранд-готелі». Вона просто обожнювала свою роботу, мала можливість кар’єрного росту, але, щоб не залишали дітей, і приділяти дітям увагу, працювала добу, а потім мала вихідні.

Незадовго до війни я поїхав у Нідерланди відреставрувати будинок друга. Дружина з дітьми мала приїхати в гості. В нас не було планів залишатися там. Але в Україні почалася війна. Друзі допомогли нам влаштуватися, діти пішли до школи.

Кілька місяців тому вона почала для себе нову сферу діяльності, пішла на роботу у фірму, яка займається реставрацією автомобільних вікон. Минулої п’ятниці похвалилася тим, що їй дозволили і вона сама зняла лобове скло. Тобто, не тільки виконувала свою роботу з реставрації, а й вчилася у колег, вбирала всю інформацію, щоб добре знати свою роботу. Багато вивчала вдома…

На даний момент по ДТП йде слідство… З того, що зараз можна сказати, то зрозуміло, що в момент ДТП попереду була зупинка трафіка через корок, перед авто Оленки зупинилася фура без причепа, і вона зупинилася. Але задня фура з причепом румунської фірми, не зупиняючись, на швидкості, виштовхнула її авто і виїхала ще на неї. На фото

Дружина – досвідчений водій. У нас було авто на українських номерах, але ми його продали і купили на нідерландських, для того, щоб платити податки. Оленка вважала ненормальним, коли ні за що не оплачуєш. Дружина хотіла маленьке авто, яким тут переважно всі їздять, але я запропонував більше і нового покоління, щоб їй легше було їздити – Рено Талісман універсал, бо ми завжди кудись їдемо і чомусь багато речей, діти беруть все, що треба і не дуже. Я вважав, що велике авто захистить на дорозі. Казав: «ти маленька, а на дорозі завжди є ризики, тому будеш більш захищена, ніж в маленькому авто». Але, на жаль, так не сталося, І великий автомобіль не врятував…

Зараз оформляю документи, аби привезти тіло дружини додому, в село Рудники на Стрийщині, де ми планували колись жити, називаючи «нашою дачею». У нас дуже багато друзів в Україні, і вони хочуть попрощатися з нею, а вона хотіла б попрощатися з ними.

Вчора я розмовляв зі своїми дітьми, чи хочуть вони залишитися тут, чи ми їдемо додому разом з мамою. Вони відмовилися, бо мама цього не хотіла б.

Ми з Оленкою знали на сто процентів, що повернемось через деякий час в Україну. Але раз вже є можливість дати дітям європейську освіту, то використаємо цей шанс. Це був Оленки план. А діти б самі вирішили, де їм жити далі.

Син поки навчається в українській школі, а донька другий рік – в нідерландській. Їй дається мова, не повірите, настільки добре говорить, що дружина в доньки брала уроки. Вони навіть жартували наді мною нідерландською, бо я не дуже добре розумію, про що говорять.

Знаю, що друзі в Україні почали збирати кошти для Оленки. Це їхнє право, кошти будуть дітям від мами і тих людей, які її знали, яких вона любила. (Ред. Приват 5168752087789072 Красіцька М.В. PayPal [email protected] )

В понеділок, 22 квітня, відбудеться для наших українських і нідерландських друзів прощальний молебень в кімнаті смутку при медзакладі (крематорії) міста Слідрехт. Буде наш священник з церкви, до якої ми їздили, отець родом зі Стрийщини. І буде онлайн трансляція церемонії прощання о 10:00 за нідерландським часом, де кожен зможе бути присутнім: www.orchisuitvaartzorg.nl пароль для входу: 18121986 ».