Одного разу американський солдат, який служив на війні, повертався з фронту, де кілька тижнів йшли інтенсивні бої.

Йому нарешті дали відпустку і він відправився на поїзді до Лондона. У поїзді було дуже тісно, ​​тому солдат пройшов через весь поїзд, щоб знайти вільне місце.

Єдине незайняте місце, було поруч з добре одягненою літньою дамою, але на ньому сиділа її маленька собака.

Стомлений війною солдат попросив: «Будь ласка, мем, чи можу я сісти на це місце?»

Англійська жінка подивилася на солдата, принюхався до нього і сказала: «Ви, американець, такий грубий тип людей. Хіба ви не бачите, що моя маленька Фіфі зайняла це місце?»

Солдат пішов, вирішивши пошукати собі інше місце, але пройшовши весь поїзд так нічого і не знайшов, тому повернувся до жінки з собакою. Він знову попросив: «Будь ласка, леді, можу я тут присісти? Я дуже втомився”.

Англійка зморщила ніс і фиркнула: «Ви, американці! Ви не тільки хамите, але ви і дуже занощиві!»

Солдат нічого не сказав: він нахилився, взяв маленьку собачку, викинув її у вікно поїзда і сів на вільне місце. Жінка верещала, лаялась і зажадала, щоб хтось захистив її і покарав солдата.

Англійський джентльмен, який сидів через прохід, звернувся до солдата: «Ви знаєте, сер, у Вас, у американців, є схильність робити неправильні речі. Ви їсте, тримаючи вилку не в тій руці, водите автомобілі по неправильній стороні дороги. А тепер, сер, ви викинули не ту су*ку у вікно».

Джерело