Під час параду перемоги в Москві 9 травня кремлівський диктатор Володимир Путін просто повторював наративи, які експлуатував упродовж останнього року. Причина проста: він не знає, що робити далі і як змінити ситуацію на свою користь. Єдиний успіх Кремля – той факт, що їм вдалося зібрати на параді пул із семи голів пострадянських держав, яких заманювали туди різними способами.

Водночас серед російських олігархів намітилися явні зрушення. Їм не подобається те, що робить агресор, але вони ще не готові відкрито виступити проти нього чи просто вийти з путінської орбіти. Головний стримувальний їхній чинник – величезні гроші, які вони продовжують заробляти у РФ. Але в результаті контрнаступу української армії це “болото” може почати рухатися. Україна та Захід можуть сприяти цьому, якщо діятимуть нестандартно. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.

– Який висновок можна зробити з риторики Путіна під час параду перемоги, яка, як ми бачимо, не змінюється, незважаючи на відсутність досягнень на українському фронті? Чому Путін настільки впевнений у своїй правоті?

– Я б пояснила це зворотним чином. Коли до параду перемоги мене запитували, чи ми почуємо щось нове від Путіна, я казала, що не почуємо. Власне, мої слова підтвердились. Це свідчить про те, що він не має уявлення про те, що робити далі. Путін йде накатаною колією, повторює все те, що говорив протягом останнього року.

Як змінити ситуацію, він не розуміє, тому повторюється і думає, що всі інші це з’їдять. Але насправді, якщо уважно подивитися, всі зусилля Кремля цього разу були спрямовані на те, щоб зібрати хоч якусь кількість закордонних гостей на парад перемоги. Я вже не знаю, що вони робили, але, як ми бачимо, кілька глав колишніх радянських республік їм вдалося зібрати. Я думаю, що вони записують це собі в актив.

– Справді, на параді були присутні Токаєв, Джапаров, Мірзієєв, Рахмон, Пашинян, Бердимухамедов та Лукашенко. Чому вони, попри все, продовжують їздити на ці “скріпні” заходи Путіна? У чому тут секрет?

– У кожного своя причина. Когось залучають якісь фінансові вливання від Росії, когось, як Вірменію, Росія просто жорстко посадила на власну безпеку. Вони не уявляють, як це зробити без участі Кремля, плюс історія з Карабахом є досить гострою для Вірменії.

Кремль намагається знайти для кожного переконливі аргументи, щоб вони приїхали. І, як бачимо, справді знаходить ці аргументи. Принаймні для частини республік колишнього Радянського Союзу.

– Російський олігарх Андрій Ковальов зробив низку заяв щодо війни в Україні. За його словами, український народ люто ненавидить росіян, і у разі перемоги України може статися щось гірше за волинську різанину. Чи свідчать ці заяви про певні зрушення у менталітеті російського бізнес-класу?

– Безперечно, зрушення є. На мою думку, вони сталися не сьогодні – вони почали відбуватися вже після березня минулого року, коли стало зрозуміло, що бліцкриг не вдався і що всі розрахунки не виправдалися.

Але мені здається, що так само, як Кремль намагається шукати аргументи, щоб притягнути лідерів країн на парад перемоги в Москві, так само Заходу та Україні необхідно бути гнучкішими в тому, щоб шукати підходи до російських олігархів. Не лише батіг, а й пряник. Не лише санкції, а й дати чіткіше уявлення про те, що потрібно зробити, щоб вийти з режиму санкцій.

Звісно, є комісія Макфола-Єрмака, вони працюють над цим. Але я думаю, що все одно ці підходи мають бути різноманітнішими, якщо ми хочемо розбити цю єдність російської еліти навколо Путіна. У будь-якому разі, на мій погляд, краще, щоб цієї єдності не було, ніж щоб вона була.

– Справді, не вперше такі настрої в російських олігархів. Ми пам’ятаємо про телефонну розмову Йосипа Пригожина та Фархада Ахмедова, де обидва критикували Путіна. Але після того, як запис було злито в мережу, вони виправдовувалися – мовляв, це фейк, створений нейромережею. Ми бачимо, що поки що російські олігархи не готові вступити в пряме протистояння з Путіним. Чому його позиції настільки сильні?

– Гроші. Вони продовжують заробляти у Росії великі гроші. Відповідно, вони мають бачити якусь альтернативу, для них має бути якийсь зрозумілий вихід – що робити для того, щоб якщо вони змінять свою позицію, не втратити так багато грошей.

Простих рецептів немає. Якби були прості рецепти, то, певно, перемога України вже давно відбулася б. Але я закликаю всіх думати нешаблонно, шукати різні підходи, різні шляхи. Тому що чим менше людей залишатиметься навколо Путіна, тим сильнішим буде весь світ і тим слабшим буде Путін.

– Якщо контрнаступ української армії, що готується, буде досить успішним або буде звільнена вся окупована територія, включно з Кримом, наскільки це похитне позиції Путіна в Росії?

– Допоки диктатура – поліцейська, військова – досить сильна, революції в Росії очікувати не варто. Але те, що в Росії є принаймні 20-25% людей, які із завмиранням серця чекають українського контрнаступу і сподіваються на перемогу України, це абсолютно точно.

Вважаю, що в результаті контрнаступу це болото теж може почати хитатися. Це досить складна робота з людьми, її треба вести. Повторюся: простих рецептів перемоги немає, всі рецепти складні. Але не треба боятися цієї складності, а треба діяти всіма доступними способами для досягнення мети.

А мета може бути одна – усунення Путіна від влади та зміна того диктаторського злочинного режиму, який зараз заволодів Росією.