Рік тому на Луганщині в районі міста Золоте загинув 38-річний Сергій Євтушенко. Сергій сам був родом із Луганщини, ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну він оббив пороги військкомату, хотів вступити до Територіальної оборони. Але там йому відмовляли.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Сергій Євтушенко таки опинився у лавах ТрО та захищав рідну область від окупантів.

Докладніше про нього читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Біду відчула вівчарка Сергія

Сергій Євтушенко загинув 16 травня 2022 року під містом Золоте Луганської області. Рідна сестра Сергія розповідала, що кілька днів від нього не було жодних звісток. Мама дуже переживала за нього.

А ще місця собі не знаходила його улюблена німецька вівчарка Руна, яку він виховував кілька років перед тим, як піти на фронт. Вона не їла і нікуди не виходила, наче відчувала щось погане. Незабаром мамі повідомили, що Сергій загинув.

Сам Сергій був родом із Луганської області з Біловодська. Але ховали його у Львові на Марсовому полі, оскільки його рідне селище зараз окуповане.

Просився до ТрО

Близька знайома загиблого військового розповіла, що ще до початку повномасштабного наступу Сергій оббив пороги місцевого військкомату.

“Як будь-яка адекватна людина він розумів, що ось-ось почнеться вторгнення і потрібно бути до цього готовим. Раніше він пройшов строкову військову службу, тож досвід у нього був. Він ходив у військкомат і просив записати його в ТрО. Але у військкоматі від нього відмахувалися, жартували, мовляв, яка війна, про що ти? Про ТрО там тоді ще й не чули. Тоді він сам вирішив укласти контракт із ЗСУ”, – розповідає вона.

Медкомісія та всі документи були підготовлені для підписання контракту до бригади морської піхоти Одеси. Підписання документів мало бути 27 лютого 2022 року. Сергій був удома на Луганщині і готувався до від’їзду на контрактну службу.

Але 24 лютого почалося широкомасштабне вторгнення і Сергій пішов у ТрО добровольцем.

Він опинився в окремому батальйоні Територіальної оборони 111-ї окремої бригади ТрО ЗСУ.

Його батальйон воював на території Луганської області – Рубіжне, Лисичанськ, Сєвєродонецьк. Поки він воював, його зарплата надходила на картку, яка була в мами Валентини. Усі гроші мама переказувала до благодійного фонду Ольги Жидкової Схід SOS. Фонд Ольги якраз опікується 111-ю бригадою ЗСУ, де служив Сергій.

На фронті він підібрав ще одну німецьку вівчарку, яка кілька місяців проходила з ним усі бойові точки.

Працював масажистом і розбирався в харчуванні

Знайома розповідає, що Сергій був дуже хорошим масажистом, хоча жодного медичного навчального закладу не закінчував. Він пройшов курс програм “Масажист-універсал” при Академії професійної освіти фахівців індустрії краси в одній компанії.

“У нього завжди було багато клієнтів, його хвалили. Але він не тільки займався масажем. Він ще добре вивчив і розбирався у правильному харчуванні. Його можна було запитати, і він все розповість, як і що їсти. Але він ніколи не займався тренінгами, у нього навіть не було сторінок у соцмережах”, – каже дівчина.

Вона вважає, що Сергій навчив її ніколи не здаватися, стояти на своєму, бути сміливою. Й ще говорити голосно, бо святі борються за тебе та інших, і вони мають тебе почути.

Сергій дуже дбав про свою собаку Руну. “Він міг собі у чомусь відмовити, але для Руни все було найкраще: харчування, лікування”, – каже знайома.

Своєї родини Сергій створити так і не встиг.