Політтехнолог Олексій Голубоцький вважає знаковою нову заяву очільника американської розвідки:

“Директор ЦРУ Вільям Бернс на круглому столі Baker Institute про перспективи війни з Росією: “Сьогодні наша оцінка полягає в тому, що Путін не готовий до переговорів. Він вірить, що він може зламати українців та європейців, що американці мають дефіцит уваги до України, і він вірить, що для нього Україна значить більше, ніж для Заходу. Все це – хибне розуміння. Сьогодні лише прогрес ЗСУ на фронті створить основу для серйозних переговорів. І сьогодні ми хочемо, щоб Путін зрозумів, що він не тільки не зможе просунутися далі в Україні, а й за кілька місяців ризикує втратити вже зайняте”.

Цікава заява насправді. «Путін не готовий до переговорів»? При тому, що Лукашенко регулярно, що кілька днів, транслює вимогу Путіна розпочати переговори. Отже, слова Бернса є скороченою тезою: не «Путін не готовий до переговорів» – а «Путін не готовий до переговорів в потрібному нам ключі, з потрібними нам результатами».

Коли Путін «буде готовий» за критеріями США? Отут позиція заявлена повна, без скорочень і натяків: «Лише прогрес ЗСУ на фронті створить основу для серйозних переговорів».

Є навіть версія, що ця теза – свого роду ультиматум всім, хто раптом пробуватиме пропхати мирні переговори і якісь домовленості з Кремлем до результатів контрнаступу ЗСУ (а таких не бракує і в Європі, і в решті світу – та ж стара продажна шкура Лула да Сілва, не менш ковзкий і аморальний Папа Франческо, Орбан, частина румунських політиків…). США явно застовпили і визначення умов, і роль модератора за собою, як і формулювання умов мирних домовленостей.

Однак на затягування процесу США теж очевидно не налаштовані: наступний рік в них виборчий, політичним елітам буде не до України і навіть не до Росії (котра гарантовано спробує знов влізти в американські виборчі процеси). Це загрожує тим, що роль модератора процесів визначення оновленого європейського геополітичного ландшафту може спробувати перехопити хтось інший. А це не відповідає стратегічним інтересам США як глобального лідера.

Крім того, Бернс цілковито відкинув весь масив пропагандистських тез серії «США втомились від України»: уваги і зусиль Америки буде рівно стільки, скільки потрібно для перемоги і переламування Росії.

Достатньо демонстративний акцент особисто на Путіні в негативному ключі – теж доволі прозорий натяк. Натякають передусім російським елітам: ви матимете значно м’якше ставлення і значно менше проблем, якщо взаємодія здійснюватиметься поза Путіним. Тобто, в Білому домі все ще не втратили сподівання на активнішу позицію російських еліт і на «чинник табакерки». І розраховують на створення хоч якоїсь «фронди» – в тому числі і як партнера в майбутніх переговорах, і як владу в майбутній знешкодженій Росії (ймовірно фрагментованій).

З іншого боку, однозначна ставка на результати контрнаступу свідчить, що Білий дім хоч і сподівається на формування фронди в Москві, але не надто на це розраховує. І основний варіант плану ґрунтований саме на силовому диктаті перемог ЗСУ. Союзники на цій основі увіпхають Росію в ті рамки, котрі їм вигідні, – а внутрішньоросійські процеси цілком можуть так і лишити на відкуп власне російським елітам. «Робіть що хочте в своєму вольєрі».

Підсумок: виступ директора ЦРУ достатньо чітко позначив позицію Америки щодо розвитку ситуації на нашому континенті. І перемоги Росії – чи збереження нею статус-кво – там не передбачається.”