Про це повідомив військовий оглядач, координатор групи “Інформаційний опір”, полковник Збройних сил України Костянтин Машовець, аналізуючи ситуацію на так званому Білогірському або Сіверсько-Білогірському плацдармі.

За його словами, противник третій місяць поспіль здійснює, по суті, безуспішні спроби відтіснити передові підрозділи українських захисників з позицій у районі на південний захід від Кремінної та на захід від Лисичанська. politeka.net

У цьому напрямку противник, зокрема, зосередив і розгорнув до 279 танків, понад 63 тисячі військовослужбовців, сотні артилерійських систем та майже 180 реактивних систем залпового вогню.

Таким чином, каже Машовець, російське командування буквально набило своїми військами порівняно невелику територію, «як оселедцем банку».

І відповідь на запитання «навіщо?» складається із двох показників.

«А саме – на даний момент, відстань від передових позицій ЗСУ: до околиці м. Лисичанськ становить 6.36 км, а до околиці м. Кремінна ще менше – 5.33 км… Тобто, теоретично, для того, щоб нашим передовим підрозділам вступити на вулиці Кремінної, потрібно просто на схід від Діброви, образно кажучи, “вийти з Кремінських лісів”, а щоб досягти західної околиці Лисичанська (і таким чином, формально “повернутися до Лисичанська”), достатньо взяти Золотарівку і проїхати в місто дорогою Т-1302 кілька кілометрів… куди там твоїм “вагнерам” у Бахмуті…», – пояснює Машовець у своєму телеграм-каналі.

За словами військового експерта, після захоплення Соледара і виходу військ окупантів на рубіж Краснополівка – Білогорівка (нижня), на північ від Бахмута російське командування помітило реальну можливість позбутися “рудименту торішнього осіннього наступу, що залишився» ЗСУ.

«Було вирішено виконати це завдання найрішучішим чином… “сміливим і рішучим наступом по напрямах, що сходяться, оточити і знищити протистояння угруповання противника”», – повідомив аналітик про задум окупантів.

А саме – атакувати українські війська за загальною дирекцією Кремінна – Лиман, одночасно спробувавши пробитися з півдня на північ, у напрямку Роздолівка – Сіверськ по обидва боки дороги Т-0513.

Сенс цього “сміливого задуму”, продовжує Машовець полягав у тому, що таким чином вся тактична група ЗСУ, яка зараз обороняється у Північно-Білогорівському виступі, потрапляла б в оточення. Однак насправді все виявилося не так, як на картах і в задумах.

Як результат – противник, протягом двох повних місяців, незважаючи на регулярні атаки, як на північ від Сіверського Дінця (у напрямку на Лиман), так і на ділянці між Білогорівкою та Роздолівкою так і не зміг досягти результату.

«Пройшов рік війни, а вони так і не навчилися (і, зважаючи на все, так і не навчаться) виділяти головне і концентруватися на ньому, не лише у стратегічному сенсі, і навіть на оперативному рівні», – констатує Машовець.

Однак, попереджає експерт, командування військ противника готується продовжити штурми на цьому напрямку, робить перегрупування сил і засобів, покращує комунікації.

Так, у районі району с. Красноріченське та с. Новодружеськ противник навів понтонно-мостові переправи, посилив підрозділи, які оперують на ділянці між Торським та Ямполівкою.

Принаймні двома додатковими штурмовими підрозділами мср кожен, додає Машовець.

“Фіксується також на напрямі Шипилівка – Білогорівка наявність підрозділу противника, який має на озброєнні боєприпаси, що барражують, типу “Ланцет-1” і “Ланцет-3”, – попереджає експерт.