Сьогодні, 13 березня, на Буковині провели в останню путь 33-річного Героя Василя Васильовича Мойсеєнка.

Про це повідомляють “Хотинські вісті”. politeka.net

Серце мужнього захисника перестало битися 7 березня в районі однієї з найважчих точок на східному фронті – поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області.

“Скоро буду”, – таке коротке останнє повідомлення отримала від сина матір Тетяна Дмитрівна. Жінка тремтливими руками шукає в телефоні переписку, ту єдину ниточку, що з’єднувала її з кровинкою.

“За тиждень після того, як його мобілізували, мені наснився сон, ніби він повернувся ще з одним товаришем, у військовій формі, але не промовив ні слова. З того дня місця собі не знаходила, серцем відчувала біду. Востаннє Вася був на зв’язку 1 березня, а коли 7-го з’явився у мережі, зажевріла надія, що живий, здоровий. Однак подзвонили з військкомату і повідомили найстрашніше… А він завжди повторював мені, що все буде добре. Та вже не буде ніколи!”, – розповідає вона.

Василь у 2015-му воював з російськими агресорами на сході країни, півтора року був водієм-електриком, гранатометником у Мар’їнці Донецької області, у бою отримав контузію та осколкові поранення в голову.

Після АТО чоловік важко повертався до звичної буденності, побачене на війні жахіття глибоко засіло у свідомості молодого чоловіка.

Лише з народженням синочка та донечки відчув справжню радість батьківства та водночас відповідальність за життя своїх діточок. Мабуть, саме це спонукало знову стати на захист країни.

Коли 13 лютого отримав повістку, не шукав відмовок і причин не піти на фронт. Тиждень пробув у Слов’янську, а через два опинився у самому пеклі війни – під Бахмутом. Під час мінометного обстрілу, завданого російськими окупантами, Василь отримав смертельне поранення.

Без батька зосталися п’ятеро діточок. Троє старших, які називали його татом, а не вітчимом, і його рідні ще зовсім крихітки 5-річний Сашко і півторарічна Настуся.