А він стояв, дививсь сміливо в очі. Отим катам, що сіють смерті кулі. Ти бережи його тепер, небесний Отче. Прости усі гріхи життя минулі. А він стояв, не впавши на коліна. Віддав життя і посміхнувсь лукаво. Хай пам’ятає кожне покоління, що значить Слава Україні. За кожен ранок всім ГЕРОЯМ Слава!!!

“Юлія Клочко”

Цей погляд. Погляд, наче гострий спис. Цей вільний дух незламний, нескорЕний. Не опустив своїх очей він вниз.

Відважний воїн не зірвав шеврон. Спокійно, гідно глянув смерті в очі. Поставу горду підкосив вогонь. Луною рознеслись слова пророчі.

Не вбити дух, хоча вразлива плоть. Він житиме в наступних поколіннях. Не змити кров із рук окупантів, що нищать цвіт моєї України.

І незабутим буде у віках. Безсмертний подвиг гідної людини. Той гострий погляд, блиск в ясних очах. І клич останній “Слава Україні!”.

Галина Бойчун-Іванець