Коли тебе зраджують найближчі люди, це дуже боляче, особливо коли ти саме заради них стараєшся.

Проживши 25 років у шлюбі і виховавши двох синів, я поїхала на заробітки в Італію.

Нагальної потреби в цьому не було, в останні роки ми вже жили більш-менш нормально.

То на початку нашого сімейного життя нам довелося не просто.

Ми з чоловіком обоє з одного села, обоє з бідних родин, батьки не мали нам чим допомогти, то ж ми самі добивалися усього.

Працювали і вдень, і вночі. У нас народилося двоє синів.

Через 15 років спільного життя, ми відкрили невеликий власний бізнес – два продуктових магазини в нашому селі, а потім ще кілька в найближчих сусідніх селах.

Потім був період, що у чоловіка з’явилася інша жінка, він пішов до неї.

Але я не здавалася, трималася, працювала, діти росли, а я думала, як жити, чим годувати, за що їх одягати, за що вчити.

Але через рік чоловік повернувся, просився назад, клявся, що все зрозумів і більше такого не повториться.

Я його прийняла, але пробачити не могла ще довго.

З Божою поміччю діти виросли, вивчилися, старший син навіть встиг одружитися.

От тоді кума і покликала мене до себе в Італію.

Спочатку я поїхала до неї просто так, на два тижні, відпочити.

Її італійський синьйор навіть дозволив мені у них пожити.

А потім я задумалася над тим, а чи не залишитися і мені тут на роботу.

Вдома мене нічого не тримало, нашим сімейним бізнесом тепер займався чоловік з синами.

То ж, добре все обдумавши, я все ж вирішила, що поїду в Італію на заробітки, та й Рим мені дуже сподобався.

За чотири роки я доволі непогано заробила, навіть квартиру двокімнатну придбала.

Поки не знаю, кому з синів вона дістанеться, адже старший син житлом забезпечений, ми з чоловіком йому на весілля подарували квартиру.

А молодший, якщо одружиться, приведе невістку в наш будинок.

Він у нас просторий, двоповерховий, всім місця вистачить.

Влітку син таки одружився, я приїхала на його шлюб.

Познайомилася з свахою, вона вже давно розлучена, я ще їй жартома запропонувала їхати зі мною в Італію, мовляв, разом ми швидше дітям на квартиру заробимо.

Через кілька днів я повернулася на роботу, а молодята почали жити у нас.

І ось на днях мені зателефонувала старша невістка і сказала, що впевнена, що мій чоловік зраджує мені з моєю новою свахою.

Я б може і не повірила, але її слова підтвердив і мій старший син.

А ще, він сказав, що мій молодший син в курсі всього, що відбувається, але мовчить, бо в його ситуації не вигідно щось говорити.

Я тут в Італії собі тепер місця не знаходжу.

Мені дуже прикро, це ж подвійна зрада.

Тішить тільки одне, що ту квартиру, яку я купила, я ще не встигла нікому віддати.

То ж, в разі чого, буде куди повернутися.