14 січня російська ракета, яка поцілила в будинок на Набережній Перемоги, 118, у Дніпрі, забрала життя майже всієї родини. Цього дня до батьків у гості приїхали син із сім’єю та донька із чоловіком. Вижити вдалося лише бабусі, яка на момент вибуху вийшла на кухню.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Вийшла на кухню і залишилася жива

Того дня, 14 січня, на Старий Новий рік у квартирі 62-річної Світлани та 68-річного Юрія Фігурних на Набережній Перемоги, 118 у Дніпрі зібралися їхні діти зі своїми сім’ями. З Одеси до рідних приїхала й молодша донька, 37-річна Марина із чоловіком Андрієм Осинським. З початку війни вони не бачилися з батьками, кілька разів відкладали зустріч і ось нарешті вирішили разом відсвяткувати Старий Новий рік.

У гості прийшов і старший син 42-річний Олександр із 37-річною дружиною Яною та 15-річною дочкою Анею.

Уся родина сиділа за великим столом, рідні розмовляли, піднімали тост за Новий рік. Якоїсь миті Світлані знадобилося вийти на кухню. Вона тільки минула коридор, як стався вибух. Загинули всі, крім Світлани. Її найпізніше знайшли рятувальники. Із серйозними переломами стегна вона опинилася у реанімації.

А буквально днями її перевели до травматології, де виявили ще й перелом руки. На жінку чекають лікування та реабілітація.

Юрій Фігурний був майстром на всі руки

Рідна сестра Яни Фігурної Ірина розповідає, що голові родини Юрію Фігурному перед початком повномасштабного російського вторгнення зробили операцію на спині, після чого він уже не працював, був удома.

“До цього він працював у нас у Дніпрі у готельному комплексі, його посада була щось на кшталт завгоспа. У нього були просто золоті руки. Дядько Юра міг відремонтувати електрику, налаштувати механіку. Їхня родина у Дніпро переїхала 1998 року з Кривого Рогу, там він працював на комбінаті. У Дніпрі раніше працював на заводі”, – розповідає Ірина.

Марина, яка загинула, на своїй сторінці в Instagram писала, що вона дуже схожа на свого батька. “По фото зрозуміло, чия я копія. Із самого дитинства басейн, танці, біг, турнік, велосипед і дуже багато того, що в принципі не для дівчаток. Усі коліна у шрамах, перелом ноги, тато точно не бачив у мені принцесу”, – жартувала вона.

І додавала, що вона мала найкрутіше дитинство, чого немає зараз у сучасних дітей.

Яна була чудовим учителем

“Саша теж розповідав, що із самого дитинства з батьками вони їздили велосипедами, ходили в походи. Говорив, що він обійшов Крим уздовж і впоперек”, – згадує сестра загиблої Яни Фігурної.

Завдяки Ірині Сашко познайомився з Яною. “Ми з ним навчалися в металургійному інституті, їздили до студентського табору, після повернення продовжували дружити компанією, тоді я й познайомила друзів із моєю сестрою Яною. Із Сашком вони зустрічалися п’ять років, одружилися, а вже перед самим дипломом Яна народила Анечку. Пам’ятаю, як Яна захищала диплом, а наші батьки гуляли з візочком біля інституту”, – каже Ірина.

Після вишу Олександр Фігурний недовго попрацював у магазині, потім пішов працювати на м’ясокомбінат “Ювілейний” майстром. Потім перейшов у корпорацію “Біосфера”, був майстром дільниці. Але після початку війни на підприємстві відбулися скорочення, і Сашко залишився без роботи.

А ось його дружина Яна закінчила два виші – металургійну академію, а потім Криворізький інститут і таки стала вчителем початкових класів у гімназії.

“Я думаю, їй із самого початку треба було йти в педагоги. Вона любила дітей і вміла порозумітися з ними. Дуже відповідально підходила до своєї роботи. Вона могла вечорами й до 5 години ранку сидіти й готуватися до уроків, щось майструвати, вирізати. Потім годинку-дві поспати й на роботу”, – каже сестра.

Батьки її учнів також згадують Яну як улюблену вчительку своїх дітей.

“Для нас вона була дуже гарним учителем, завжди з посмішкою, привітна, до кожної дитини вона ставилася однаково. На кожне свято організовувала для дітей саме свято. Пам’ятаю, що у 3-му класі вона організувала тільки для наших дітей ранок в актовій залі, з конкурсами, подарунками. Яна Вікторівна возила клас на екскурсії. Моєму сину запам’яталася поїздка на хлібозавод та на “34-й телеканал”.

Це найкращий перший вчитель мого сина. Вона дружила з батьками у соцмережах, лайкала та коментувала фото наших дітей”, – розповіла нам мама школяра Анюта Поповченко.

Дівчина мріяла стати психологом

15-річна Аня Фігурна, дочка Олександра та Яни, теж навчалася у гімназії, де працювала її мама.

“Яна та Саша дуже комунікабельні, у них завжди було багато друзів. Аня успадкувала від батьків усі найкращі риси. Її всі любили. Аня мріяла стати психологом, навіть у 15 років вона чудово розбирала всі проблеми по поличках. Однокласники зверталися до неї за порадою. Вона завжди була щасливою, задоволеною, постійно на позитиві. Попри підлітковий вік, із нею ніколи не було проблем”, – каже Ірина.

Вчителька Поліна Леута вела в Ані у класі англійську мову. “Це була дуже світла, вихована й постійно усміхнена дівчинка. Вона завжди намагалася добре вчитися. Анечка мріяла стати психологом. Їй ніколи не заважало, що вона донька вчительки. Вона мала багато друзів, була дуже відкритою. Її мама була вчителем початкових класів, а також інформатики. У неї залишився її 3-й клас. Діти її любили, вона відповідально ставилася до всього”, – каже вчителька.

“Анечко, сонечко моє, тепер моє життя – суцільна відкрита рана, біль і жалоба. Тепер я живу за нас двох, я дуже сподіваюся, що тобі та нашій родині підібрали найм’якіші хмарки… Твоя кров на їхніх руках, на їхній совісті, вони нелюди… вони вбили тебе, вони вбили всю мою сім’ю.

У мене немає слів, щоб описати всю мою ненависть до них, і ніяк не описати мою любов до тебе…” – написала на своїй сторінці в Instagram двоюрідна сестра загиблої Ані Ксенія.

У Марини був свій магазин одягу

Аня дружила і зі своєю тіткою Мариною. Вона завжди чекала на її приїзд з Одеси. Марина дуже добре розуміла дівчинку, любила її, привозила подарунки.

Загибла Марина років 15 тому поїхала жити до Одеси, а останні десять років створила та просувала власний інтернет-магазин одягу MALINA wear shop. Там вона була і господаркою, і моделлю. В Instagram на сторінці багато фото, де Марина рекламує свої товари.

Із чоловіком Андрієм Осинським вона познайомилася років 11 тому, одружилися у 2015 році.

“З річницею тебе (чавунною)! Мені іноді здається, що вже ціле життя разом пройшли! Були поряд і в радості, і в горі, в багатстві та в бідності… ще не знаю, які сюрпризи підкине нам життя, але я сподіваюся, що ми пройдемо їх разом гідно. 11 років тому я зустріла тебе і пам’ятаю, як ти мене з першої зустрічі схопив за руку і не відпускав. Будь ласка, не відпускай більше її ніколи”, – написала Марина в Instagram у річницю весілля.

Судячи із сайту Linkedin, Андрій був інтернет-маркетологом.

“Так, Андрій спочатку після школи довго працював на шиномонтажі. Але потім закінчив курси з маркетингу та СММ і останні два роки працював в IT-компанії. Також вони разом із Мариною володіли інтернет-магазином жіночого одягу та займалися ним”, – розповіла нам сестра Андрія Людмила.

“Андрійко був моїм братом і другом. Він дуже підтримував мене й маму, допомагав у всьому, завжди приходив на допомогу всім, хто б його не просив. Він був дуже добрим і чуйним та постійно усміхався. Він дуже схожий на нашого тата, якого ми втратили вісім років тому. З того моменту Андрійко замінив нам його. Всі його друзі та просто знайомі дуже любили його. Коли ми дізналися, що їх із Мариною більше немає, я отримала дуже багато хороших слів на їхню адресу”, – продовжує сестра Андрія.

Якийсь час Андрія вважали зниклим безвісти, але завдяки експертизі ДНК його тіло впізнали. Його поховали 30 січня поряд з усією родиною у Дніпрі.

Світлані Фігурній про загибель рідних розповіли. Зараз вона в лікарні, у неї ще попереду тривале лікування. Якщо ви бажаєте допомогти жінці, то можете переказати гроші на її картку 5168872775144297 Фігурна Світлана Володимирівна.