Керівник табору всі звинувачення на свою адресу відкидає та каже, що батьки дітей кажуть неправду.

В соцмережах розгорається новий скандал – батьки київських дітей, які напередодні нового року та обстрілів столиці виїжджали з України до Болгарії, почали скаржитись на умови, в яких жили підлітки.

За словами батьків, побоючись ракетних обстрілів столиці та Київської області наприкінці грудня, вони відправили дітей в тимчасову евакуацію до Болгарії.

Подробиці того, в яких умовах прийшлось жити підліткам та чому деяким з дорослих прийшлось терміново їхати за кордон забирати дитину – про це в коментарі для ТСН.ua  розповіли мами евакуйованих дівчат.

“Були побоювання, що перед новим роком будуть обстріли Києва, тому було вирішено відправити дитину за кордон. Про табір, в який я відправила свою 13-річну доньку Мар’яну, я узнала з батьківського чату, – розповіла нам мама однієї з дівчат, Олена Березанська. – Зателефонувала директору цього табору, він дуже професійно відповів на всі мої питання. Запитала в тому числі і про те, чому все так дешево – 8 тисяч гривень за місяць. Директор мені відповів, що залучені кошти европейських спонсорів. Потім я узнала, що загальна кількість дітей, які вирушать в цю поїздку – 90. Дітям пропонувались відпочинок та навчання. Моя донька вирушила у Болгарію 28 грудня”.

За словами Березанської, проблеми у дітей в таборі почались з перших днів.

“Приїхали вони на базу відпочинку, де були українські біженці. Мою доньку поселили в двомісну кімнату, там був душ. Проблеми почались з харчування. Воно було просто жахливим, – каже Березанська. – На сніданок в перші дні давали давали маленький стаканчик чаю та булочку з маслом. Це дуже мало. На обід було холодне перше, суп та шматочок хліба. Все. Вечеря була трошки краще, але все було дуже перчене, насичене спеціями. Я одразу написала, що це за помиї. Я – мама та маю право. Моя донька скаржилась, до вечора була голодною. Ввечері давали гарнір, якесь м’ясо. Батьки почали бити тревогу, після чого директор почав водити дітей в магазин, щоб вони купували собі їжу. Діти купували собі “Мівіну”, сухе пюре, снеки. Треш”.

До цього Олена Березанська додає, що майже тиждень діти протримались на такому харчуванні.

“В той же час директор писав в чаті про свої перемоги, а про те, що відбувається – це ми узнавали від дітей. Ситуація почала накалятись. Директор повідомив, що має отримати на кожну дитину по 2 тисячі гривень. Від кого – цього я не знаю. На ці гроші були докуплені снеки, ковбасу, сир, паштет, молоко, печиво, фрукти. Але це ж не збалансована їжа. Яйця їм давали один раз, по одному яйцю, – обурено каже Березанська. – Діти почали хворіти і моя донька в тому числі. Нам повідомили, що з’явився вірус, але в таборі з цим справляються. Тут виявилось, що в таборі немає медика. З’ясувалось, що медика, як військовозобов’язану, не випустили з України. Дітям викликали швидку, але приїхав парамедик. Моя Мар’яна мені розповіла, що цей працівник оглядав дітей з допомогою однієї ложки. Без рукавичок. Діти хворіли, для них закупили ліки. Моя донька повідомила, що їх лікувала бабуся, яка була в цьому таборі з онуками. Шпиталізували і мою Мар’яну, вона мені повідомила, що вся дрожить, є запаморочення, був низький тиск, після чого я поїхала за нею в Болгарію. Проблеми з тиском стались через харчування. Директор закатав скандал, мовляв, я – неадекватна мамаша, сказав, що дитина здорова і їй прописали чай. Наступного ранку дитині стало ще гірше. Почалась блювота. Я приїхала та забрала її звідти. Директор табору мені сказав, що він зробив добру справу, вивіз дітей з війни, а я невдячна і що я хотіла за 8 тисяч гривень. Додам, що коли я приїхала в цей табір, в приміщенні був запах нафталіну. Це ж консервант”.

Мама іншої дівчини, яка теж перебувала в цьому таборі, Тетяна Сорокопуд, також скаржиться на умови, з якими стикнулась її донька.

“Ми з чоловіком відправили дитину за кордон через побоювання обстрілів перед новим роком. Після того, як вони дістались місця призначення, почався треш. Моя донька Софія зателефонувала мені вся в сльозах і каже, що тут дуже брудно, в туалеті та ванній кімнаті пліснява, – розповідає Тетяна Сорокопуд. – Потім діти почали казати, що не можуть їсти ту їжу, бо вона неїстівна. Я почала писати директору табору, пану Сергію. Через день він мені відповів, що це неправда, що закуплені продукти, але є проблеми з поставками. Донька почала казати, що хоче додому. Через тиждень ситуація погіршилась. Я узнала, що діти почали хворіти, але там немає медика. Донька повідомила, що навіть не може спати через кашель. Я написала директору, що моя дитина захворіла та треба щось робити”, – розповіла нам Тетяна Сорокопуд.

За її словами, вона, як і Олена Березанська, налаштована розповідати про цю ситуацію в соцмережах, щоб інші батьки замислювались перед тим, як відправляти дітей до таборів.

В таборі звинувачення відкидають

Керівник табору Сергій Летенко, на адресу якого були пролунали всі ці претензії, розцінює їх як безпідставні. При цьому в коментарі для ТСН.ua він визнав, що медика в таборі дійсно не було через обставини, які від нього не залежали.

“Олена Березанська – це людина, яка кожного дня влаштовувала нам скандали. Я вам офіційно заявляю, що все, що заявляла та буде говорити вона – не відповідає дійсності, – каже Сергій Летенко. – Вона розповідала, що її дитину морять голодом, але в кімнаті її дитини все було заставлено продуктами. Я питав у її дитини, чому вона розповідає матері про те, що її морять голодом, коли у неї були банани, мандарини та інше. На це Березанська мені сказала, що я не маю права розмовляти з її дитиною таким тоном. Були скандали через те, що у її дитини закружилась голова. Березанська написала, щоб я негайно викликав швидку. Ми прибігли в кімнату та побачили, що дитина спокійно лежить та спілкується з іншими дівчатами. Викликали швидку і цьому є документальне підтвердження. Також є чеки на всі продукти, які ми купували дітям”.

На питання про відсутність лікаря, Летенко відповів нам так: “В таборі і не планувалось, що буде лікар. З нами повинна була їхати медсестра. Але за два дні до початку табору її призвали в ЗСУ, вона не могла через це виїхати. Недалеко від табору є педіатр, ми домовились про те, що в разі потреби він буде доступний для нас. Крім цього, в 12 кілометрах від нашого готелю була дитяча лікарня – в разі потреби швидка приїздила за 10 хвилин”.

За словами Летенка, перебування дітей в Болгарії співпало з розповсюдженням вірусів в цій країні. “Серед дітей був хлопчик, який поїхав з хворим горлом. Протягом всього періоду у нас перехворіла приблизно третина дітей. Було забезпечено лікування”, – резюмує Летенко.

До цього додає, що готовий до того, що Олена Березанська може з ним судитись, але готовий надати всі необхідні документи.

“Ми готові зустрітись в суді”, – відповів Летенко.

В той же час на звинувачення в поганому годуванні каже так: “В Болгарії спецефічна кухня. Є занадто гострі страви, дуже жирні борщі. Не всім нашим дітям це підходить. Ми домовились з благодійниками про отримання дофінансування на продукти. Але ми приїхали 28 грудня, почались свята. Додаткові продукти нам довезли 3 січня, до того їли те, чим прийнято годувати в Болгарії. Пізніше були молочні страви, банани, соки, мандарини, ковбаса, сир, інше. У мене була заставлена вся кімната. Продуктів було дуже багато, в кінці табору було п’ятиразове харчування”.

Після цієї розмови Сергій Летенко сказав, що є батьки, які можуть розповісти, як непогано себе почувають їхні діти та передав слухавку матері однієї з таких дитин.

“В мене в таборі в Болгарії було двоє дітей, зараз вони залишаються на другу зміну. Зараз табір вже в Румунії. Кухня в Болгарії дійсно спецефічна, але в таборі дітям дуже подобається. Я приїхала особисто пересвідчитись, в яких умовах вони перебувають. Щодо незадоволення зі сторони когось інших скажу так – ніколи не буває на 100% задоволених”, – каже Ганна Шейніс.