На Житомирщині сталася моторошна трагедія. 7 грудня на міні підірвався автомобіль із подружжям Марією та Петром Дубровцями із села Копище. Сиротами залишилося вісім дітей, наймолодшій з яких – лише два місяці. Усиновити їх вирішив 24-річний дядько, військовослужбовець, брат загиблого Володимир Дубровець.

Про те, як живе зараз сім’я, читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Авто підірвалось на міні

Село Копище розташоване просто на кордоні з Білоруссю, місцеві кажуть, що майже за городами починається інша країна. У перші дні вторгнення російські війська до села не дійшли, але стояли приблизно за 70 км від Копища.

Трагедія сталася приблизно о 15.00 7 грудня. 32-річна Марія та 38-річний Петро Дубровці поверталися додому із сусіднього села на своєму мікроавтобусі. Проте їхній автомобіль несподівано підірвався на міні.

Вибух був такої сили, що машину просто розірвало на частини. Шансів вижити у подружжя не було.

Сиротами залишилося вісім дітей, наймолодшій з них, Марії, лише два місяці. Опікуном дітей вирішив стати їхній дядько, брат загиблого Петра – Володимир Дубровець.

“Найстаршому з дітей, Юрі, зараз 13 років, Петру – 12, Миколі – 11, Толіку – 9, Соломії – 8, Софії – 7, Максиму – 4. А маленька Марія народилася 12 жовтня”, – перелічує дядько Володимир.

Загиблий Петро та його брат Володимир самі родом із багатодітної родини – їх було десять дітей, тепер лишилося дев’ять.

Діти допомагають дядькові

Один із родичів сім’ї згадує, що напередодні загибелі батьків старший син Юрій бачив сон. Наче він летить у літаку, і хтось пропонує йому подивитися у бінокль. Хлопчик узяв його і почав дивитись. Раптом бачить, що внизу їде їхній бус, а потім лунає вибух. Після цього його розбудила мати.

Чи віщий це був сон, ніхто не знає.

Хто стане опікуном восьми сиріт, питання навіть не стояло.

“Вони самі мене обрали, дуже люблять мене, а я їх. Звичайно, маму чи тата я їм не заміню, але я дбаю про них. У мене є дівчина, яка з радістю прийняла таку новину. Мені зовсім не важко виховувати дітей. Майже всі зранку йдуть до школи, Максим поки що ходить у садок, я залишаюся з Марією. Я її годую з пляшечки, одягаю, купаю. Потім діти повертаються, роблять уроки. Практично всі допомагають – прибирають у будинку, готують, доглядають молодших. Головне, щоб не хворіли, а так мене нічого не лякає”, – каже Володимир.

У господарстві є корова, кури, город. Двоє дітей їздять у музичну школу до сусіднього міста: Толя грає на гітарі, а Соломія на фортепіано. 12-річний Петро пішов у батька – він теж любить працювати в полі, цікавиться тракторами.


Володимир служив в “Азові”

Сам Володимир ще нещодавно був на фронті. Він каже, що після 24 лютого пішов до військкомату, але брати його не поспішали, оскільки не було бойового досвіду.

“Я дивувався, деяких ловлять на блокпостах, відправляють до армії, а я добровільно хочу, але мене не беруть. Потім знайшов оголошення, набирали добровольців для деокупації Маріуполя. І я пішов туди”, – каже Володимир.

Так він став бійцем полку “Азов” із позивним “Вовк”. Звільнення Маріуполя, на жаль, не відбулося, тож він воював на Донецькому напрямку. Але коли сталася така трагедія у сім’ї старшого брата, то повернувся, зараз оформлює документи на звільнення. А заразом і на опікунство дітей.

Сім’ї ще потрібна допомога. Старший із дітей, Юрій, три роки перебував на гемодіалізі. Потім йому пересадили нирку. Але хлопцеві ще потрібно спостереження лікарів, лікування. А через якийсь час також може знадобитися нова операція.

Якщо хтось захоче допомогти сім’ї, то може переказати кошти на картку Володимира Дубровця 4149 6293 4113 5424.