Коли хтось із наших високопоставлених бюджеторозкрадачів, в яких кишені ширші за совість, заповзято рапортуватимуть про «боротьбу з корупцією» – розкажіть їм цю історію з Фінляндії.

Тамтешня прем’єрка Санна Марін мала необережність оплачувати сніданки та обіди своєї сім’ї (чоловік і 4-річна дитинка) із державного бюджету.

Вся Фінляндія вибухнула магматичним гнівом, коли довідалася з преси, що родина прем’єрки витрачає казенні 300 євро в місяць на сніданок, живучи на державній резиденції.
Ще раз і повільно. 300 євро на місяць. Щоб не було плутанини з нулями, прописом – триста євро.

Скандал розгорівся до загрози відставки, коли виявилося щось страшне. Крім сніданків, фінські платники податків оплачували ще й холодну обідну закуску – внаслідок чого казна втрачала 850 євро на місяць. Коли цю суму помножили на весь час урядування пані Марін – за півтора роки набігла кругленька сума 14 тисяч євро.

Досудове розслідування дійшло висновку, що оплата сніданків та обідів пані Марін не була зловживанням владою, а радше недбальством канцелярії уряду. Прем’єрка зі своєї кишені одразу ж вернула зазначені кошти в бюджет.

Розслідування цього неподобства закінчилося доганою прем’єрці з отаким формулюванням: «витрачена на харчування сума була значною і підірвала довіру громадськості до державної влади».

От що значить суспільний контроль. От чому Фінляндія живе достойно, а Україна – на згарищах державності під акомпанемент захланної корупції.

Це – два різні всесвіти. Там торнадо зчиняється через варені яєчка зранку, а тут розслідують не те, звідки в чиновника Porsche, а хто злив журналістам інформацію про нього.
Так і живем.

Ostap Drozdov